Стоїть при дорозі калина. Красива вона в будь-яку пору року. Навесні одягається калина в смарагдове вбрання листя, біле мереживо квітів. З часом на місці квітів з'являться важкі кисті, будуть наливатися терпким соком, будуть рум'янити. А прийде осінь - не пройде калину, прибереже для неї прекрасні фарби. І варто вже чепуруха в жовтій одязі. Яскраво-червоні кисті ховаються в плетінні багряно-золотий листя, немов соромляться своєї краси. Навіть зима не наважиться зірвати це чудове намисто, обережно притрусити його пухнастим сніжком, і стане воно смачним і цілющим. Так і стоїть калина, гостинно пригощає ягідками пташок і перехожих.
