Іть зробити аналіз цього вірша(жанр,розмір,художні засоби) не треба класти руку на плече. цей рух доречний, може, тільки в танці. довіра — звір полоханий, втече. він любить тиху паморозь дистанцій. він любить час. хвилини. дні. роки. він дивний звір, він любить навіть муку. він любить навіть відстань і розлуку. але не любить на плечі руки. у цих садах, в сонатах солов’їв, він чує тихі кроки браконьєра. він пастки жде від погляду, від слів, і цей спектакль йому вже не прем’єра. душі людської туго і тайго!
