методи наукових досліджень - це ті прийоми і способи, за яких вчені одержують достовірні відомості, використовувані далі для побудови наукових теорій і вироблення практичних рекомендацій. завдяки застосуванню методів природних і точних наук, психологія, починаючи з другої половини минулого сторіччя, виділилася в самостійну науку і стала активно розвиватися. до цього моменту психологічні знання одержували в основному шляхом самоспостереження (інтроспекції), умоглядних міркувань, спостереження за поведінкою інших людей. проте суб'єктивізм цих методів, їхня недостатня надійність і складність стали причиною того, що психологія довгий час залишалася філософствуючою, неекспериментальною наукою, здатною припускати, але не доводити причинно-наслідкові зв'язки, що існують між психічними й іншими явищами. водночас через надмірно виражене теоретизування вона була фактично відірвана від практики. намір зробити психологію більш-менш точною, практично корисною наукою, що не тільки описує, але й пояснює явища, був пов'язаний з впровадженням лабораторного експерименту і вимірювання. з кінця 80-х pp. xix ст. у психології стали створюватися і застосовуватися спеціальні технічні прилади й пристрої для проведення лабораторних експериментальних наукових досліджень. піонером у цьому став вчений в. вундт, який у лейпцігу організував роботу першої психологічної лабораторії. технічні пристрої дозволяли досліднику проводити контрольований і керований науковий експеримент. разом з ією і технізацією досліджень у психології й дотепер не втратили свого значення традиційні методи збору наукової інформації, у тому числі такі, як спостереження, самоспостереження й опитування. проте дані спостереження, і, особливо, самоспостереження, майже завжди потребують перевірки на достовірність і надійність. там, де це можливо, ці дані необхідно контролювати за інших, більш об'єктивних методів, зокрема розрахунків.
методи наукових досліджень - це ті прийоми і способи, за яких вчені одержують достовірні відомості, використовувані далі для побудови наукових теорій і вироблення практичних рекомендацій. завдяки застосуванню методів природних і точних наук, психологія, починаючи з другої половини минулого сторіччя, виділилася в самостійну науку і стала активно розвиватися. до цього моменту психологічні знання одержували в основному шляхом самоспостереження (інтроспекції), умоглядних міркувань, спостереження за поведінкою інших людей. проте суб'єктивізм цих методів, їхня недостатня надійність і складність стали причиною того, що психологія довгий час залишалася філософствуючою, неекспериментальною наукою, здатною припускати, але не доводити причинно-наслідкові зв'язки, що існують між психічними й іншими явищами. водночас через надмірно виражене теоретизування вона була фактично відірвана від практики. намір зробити психологію більш-менш точною, практично корисною наукою, що не тільки описує, але й пояснює явища, був пов'язаний з впровадженням лабораторного експерименту і вимірювання. з кінця 80-х pp. xix ст. у психології стали створюватися і застосовуватися спеціальні технічні прилади й пристрої для проведення лабораторних експериментальних наукових досліджень. піонером у цьому став вчений в. вундт, який у лейпцігу організував роботу першої психологічної лабораторії. технічні пристрої дозволяли досліднику проводити контрольований і керований науковий експеримент. разом з ією і технізацією досліджень у психології й дотепер не втратили свого значення традиційні методи збору наукової інформації, у тому числі такі, як спостереження, самоспостереження й опитування. проте дані спостереження, і, особливо, самоспостереження, майже завжди потребують перевірки на достовірність і надійність. там, де це можливо, ці дані необхідно контролювати за інших, більш об'єктивних методів, зокрема розрахунків.
для чего и есть интернет.