1. поясніть, чому якщо популяція реагує на високу чисельність зниженням народжуваності, можливе занадто сильне розмноження шкідників на полях та в садах?
Найбільш яскрава сторона масштабної кампанії по боротьбі з шкідниками, організованої в Китаї за ініціативою Мао Цзедуна в рамках політики Великого стрибка (1958-1962). Пропаганда пояснювала, що горобці масово пожирають зерна врожаю, приносячи національному господарству колосальний збиток. План був розроблений в 1958 році. Його підтримував Президент Академії Наук Китаю академік Го Можо.
Чотирма основними шкідниками влада Китаю назвали комарів, мух, щурів і горобців, і винесли припис як можна швидше знищити їх поголів'я.
Пропагандисти їздили по всій території Китаю і пояснювали, що саме горобці пожирають чималу частку врожаю, приносячи колосальні збитки економіці країни. Як відомо, довше 15 хвилин воробей в повітрі пробути не може, тому найбільш ефективним заходом є створення усілякого шуму, щоб налякані горобці довго не могли сісти на землю і падали мертві.
За два місяці 1958 року в одних тільки Пекіні та Шанхаї було знищено близько мільйона птахів, а до листопада ця цифра вже досягла двох мільярдів. Цілком природно, що наслідки кампанії довго себе чекати не змусили: так, незабаром тут розплодилися сарана та гусінь, поедавшие пагони куди сильніше, ніж горобці рис, і в результаті від голоду в Китаї загинуло більше 30 мільйонів осіб. Проте Мао після цього не дуже кардинально змінив курс країни: місце воробйов у четвірці «ворогів народу» зайняли жуки. Наприкінці 1959 року в Академії Наук Китаю пройшла серія обговорень, в результаті якої кампанія була визнана помилковою. 18 березня 1960 року Мао Цзедуном було прийнято особисте рішення про припинення боротьби з горобцями. Для відновлення популяції горобців в країну довелося завозити цих птахів з Канади і СРСР. На початку XXI століття в Китаї почалася масова кампанія по захисту горобців.
Найбільш яскрава сторона масштабної кампанії по боротьбі з шкідниками, організованої в Китаї за ініціативою Мао Цзедуна в рамках політики Великого стрибка (1958-1962).
Пропаганда пояснювала, що горобці масово пожирають зерна врожаю, приносячи національному господарству колосальний збиток. План був розроблений в 1958 році. Його підтримував Президент Академії Наук Китаю академік Го Можо.
Чотирма основними шкідниками влада Китаю назвали комарів, мух, щурів і горобців, і винесли припис як можна швидше знищити їх поголів'я.
Пропагандисти їздили по всій території Китаю і пояснювали, що саме горобці пожирають чималу частку врожаю, приносячи колосальні збитки економіці країни. Як відомо, довше 15 хвилин воробей в повітрі пробути не може, тому найбільш ефективним заходом є створення усілякого шуму, щоб налякані горобці довго не могли сісти на землю і падали мертві.
За два місяці 1958 року в одних тільки Пекіні та Шанхаї було знищено близько мільйона птахів, а до листопада ця цифра вже досягла двох мільярдів. Цілком природно, що наслідки кампанії довго себе чекати не змусили: так, незабаром тут розплодилися сарана та гусінь, поедавшие пагони куди сильніше, ніж горобці рис, і в результаті від голоду в Китаї загинуло більше 30 мільйонів осіб. Проте Мао після цього не дуже кардинально змінив курс країни: місце воробйов у четвірці «ворогів народу» зайняли жуки.
Наприкінці 1959 року в Академії Наук Китаю пройшла серія обговорень, в результаті якої кампанія була визнана помилковою. 18 березня 1960 року Мао Цзедуном було прийнято особисте рішення про припинення боротьби з горобцями.
Для відновлення популяції горобців в країну довелося завозити цих птахів з Канади і СРСР.
На початку XXI століття в Китаї почалася масова кампанія по захисту горобців.