Бенефіцій (від лат. beneficium — благодіяння) — 1. У Стародавньому Римі — податкові пільги, привілеї, встановлювані для окремих осіб. Фео́д (також - ф'єф, лен,[1] лат. feudum , від давньонімец. fe - "вірність" і od - "володіння") — спадкове земельне володіння в епоху феодалізму, за яке потрібно було нести службу (переважно військову), та інші повинності.[1] Бенефіцій, що передався у спадок. Васа́л (від лат. vassus — слуга) — в середні віки в Західній Європі феодал, що одержував земельні володіння і був залежним від іншого, більш могутнього феодала-сеньйора (сюзерена). Сеньйор - (1) (лат., старший) за середньовіччя в Західній Європі великий землевласник, феодал, який мав усю повноту влади на території, що йому належала; вищий феодал щодо нижчого. (2) (ісп., від лат., старший) ввічливе звертання до чоловіка в Іспанії та деяких інших країнах.
Фео́д (також - ф'єф, лен,[1] лат. feudum , від давньонімец. fe - "вірність" і od - "володіння") — спадкове земельне володіння в епоху феодалізму, за яке потрібно було нести службу (переважно військову), та інші повинності.[1] Бенефіцій, що передався у спадок.
Васа́л (від лат. vassus — слуга) — в середні віки в Західній Європі феодал, що одержував земельні володіння і був залежним від іншого, більш могутнього феодала-сеньйора (сюзерена).
Сеньйор - (1)
(лат., старший)
за середньовіччя в Західній Європі великий землевласник, феодал, який мав усю повноту влади на території, що йому належала; вищий феодал щодо нижчого.
(2)
(ісп., від лат., старший)
ввічливе звертання до чоловіка в Іспанії та деяких інших країнах.