1. Історик Норман Дейвіс назвав розділ книги з історії Європи 1914-1945 рр. «Затьмарення Європи». Поміркуйте, що означає ця назва завтра нужно сдать) (нужно информации на 2-3 стр Word)
Для моєї родини, як і для багатьох інших галицьких родин, війна почалася не 22 червня 1941-го – набагато раніше. І навіть не 17-го чи 1-го вересня 1939 року, ще раніше – в Першу Світову війну. А в період між війнами фактично й не закінчувалася.
В ту, першу війну Галичина стала ареною затятих боїв. Хтось воював за незалежність України, хтось – Польщі. А в складі австрійських військ воювали з такими ж українцями (та росіянами) з царської армії. А що значна частина родин була змішаними, українсько-польськими, це теж наклало свій відбиток на ті події.
З однієї з таких родин походив і мій дід, Павло Станіславович. Мати його, Текля Холоївська, з невеличкого хутора Стадниця на Тернопільщині, була українкою. Її могила ще й досі знаходиться на українській частині цвинтаря. Бо хоча поляки і українці жили разом, але віра у них була різна, а тому й цвинтар був розділеним навпіл. На одній стороні ховали поляків, на іншій – українців.
І хоча Текля похована на українській частині цвинтаря, її чоловік Станіслав, як тоді писалося польською Łubkowski, мій прадід – на польській. Не знаю, чи це було нормою – ховати дружин окремо від чоловіків.
Однак сім'я мого діда була такою ж змішаною, він теж одружився на українці і моя бабуся теж похована на українській частині цвинтаря, біля своєї свекрухи. А її чоловік, мій дід Павло, так само похований окремо - на польській стороні цвинтаря, неподалік свого батька Станіслава.
Для моєї родини, як і для багатьох інших галицьких родин, війна почалася не 22 червня 1941-го – набагато раніше. І навіть не 17-го чи 1-го вересня 1939 року, ще раніше – в Першу Світову війну. А в період між війнами фактично й не закінчувалася.
В ту, першу війну Галичина стала ареною затятих боїв. Хтось воював за незалежність України, хтось – Польщі. А в складі австрійських військ воювали з такими ж українцями (та росіянами) з царської армії. А що значна частина родин була змішаними, українсько-польськими, це теж наклало свій відбиток на ті події.
З однієї з таких родин походив і мій дід, Павло Станіславович. Мати його, Текля Холоївська, з невеличкого хутора Стадниця на Тернопільщині, була українкою. Її могила ще й досі знаходиться на українській частині цвинтаря. Бо хоча поляки і українці жили разом, але віра у них була різна, а тому й цвинтар був розділеним навпіл. На одній стороні ховали поляків, на іншій – українців.
І хоча Текля похована на українській частині цвинтаря, її чоловік Станіслав, як тоді писалося польською Łubkowski, мій прадід – на польській. Не знаю, чи це було нормою – ховати дружин окремо від чоловіків.
Однак сім'я мого діда була такою ж змішаною, він теж одружився на українці і моя бабуся теж похована на українській частині цвинтаря, біля своєї свекрухи. А її чоловік, мій дід Павло, так само похований окремо - на польській стороні цвинтаря, неподалік свого батька Станіслава.
Объяснение: