Атеїзм, як світогляд, що заперечує релігію, не бувши формально проголошеним в СРСР елементом державної ідеології, активно підтримувався партійними і державними органами до 1988 року, коли сталася політична і ідеологічна лібералізація режиму, а також святкувалося Тисячоліття хрещення Русі. Відоме висловлювання Леніна про боротьбу з релігією: «Ми повинні боротися з релігією. Це — азбука всього матеріалізму і, отже, марксизму. Але марксизм не є матеріалізмом, який зупинився на абетці. Марксизм йде далі. Він каже: треба вміти боротися з релігією, а для цього треба матеріалістично пояснити джерело віри і релігії у мас».
Крім пропаганди атеїзму («науково-матеріалістичного світогляду»), державними органами в 1920-і — 1930-і роки здійснювалися масові арешти і переслідування духовенства і релігійних проповідників. Аж до 1939 року політика ліквідації організованого релігійного життя проводилася в адміністративному порядку органами державної влади, зокрема НКВС[1], згодом релігійна політика ставала більш диференційованою.
Разом з тим, повної ліквідації організованої релігійного життя та офіційної заборони релігії (як, наприклад, це було в Албанії) в СРСР ніколи не було, а в окремі періоди своєї історії керівництво СРСР навіть надавало деяким з конфесій підтримку, переслідуючи свої політичні інтереси.
Крім пропаганди атеїзму («науково-матеріалістичного світогляду»), державними органами в 1920-і — 1930-і роки здійснювалися масові арешти і переслідування духовенства і релігійних проповідників. Аж до 1939 року політика ліквідації організованого релігійного життя проводилася в адміністративному порядку органами державної влади, зокрема НКВС[1], згодом релігійна політика ставала більш диференційованою.
Разом з тим, повної ліквідації організованої релігійного життя та офіційної заборони релігії (як, наприклад, це було в Албанії) в СРСР ніколи не було, а в окремі періоди своєї історії керівництво СРСР навіть надавало деяким з конфесій підтримку, переслідуючи свої політичні інтереси.