Іноді стає страшно, коли замислюєшся над життям, його плином і побудовою. Аналізуючи день, який завершується, несподівано доходиш висновку, що життя порожнє. Справді, що ти зробив за ці неповторні години свого існування? Прокинувся, навів ранковий марафет, поснідав, пообідав, повечеряв, скільки-то часу чепурився перед дзеркалом, скільки-то теревенив зі знайомими, щось там робив. Нічого не відкрив, нічого не винайшов. День минув у дрібницях, таких самих як вчора, і таких самих, які будуть завтра. Людина прикута до дрібниць.
Саме цей трагедійний аспект життя і стає для Чехова, так би мовити, головним персонажем його оповідань.
Розкриємо навмання його збірку.
Ось "Дама з собачкою". "Прозаїчний" випадок подвійної подружньої зради, де інтимні стосунки знаходяться поруч із з поїданням кавуна, поки жінка поплаче з незвички. А потім довгий і звичний зв'язок зі звичними вже і навіть ритуальними пошуками на словах виходу із ситуації, що склалася. Господи, і оце і є новітні Тристан та Ізольда?!
"Дев'ятирічний хлопчик Ванька Жуков, відданий на навчання до шевця Алякіна у ніч перед Різдвом не лягав спати". Хлопчик пише листа до свого дідуся на село, а в тому листі знов перелік низки дрібниць, які пожирають людське життя і надії на краще майбутнє. Найстрашніше те, що утискачі Ваньки свого часу зазнали такої самої науки і, здавалося б, повинні були дійти певних висновків, згадати свої болі...
Трагізм "дрібниць життя" в оповіданнях А. Чехова
Іноді стає страшно, коли замислюєшся над життям, його плином і побудовою. Аналізуючи день, який завершується, несподівано доходиш висновку, що життя порожнє. Справді, що ти зробив за ці неповторні години свого існування? Прокинувся, навів ранковий марафет, поснідав, пообідав, повечеряв, скільки-то часу чепурився перед дзеркалом, скільки-то теревенив зі знайомими, щось там робив. Нічого не відкрив, нічого не винайшов. День минув у дрібницях, таких самих як вчора, і таких самих, які будуть завтра. Людина прикута до дрібниць.
Саме цей трагедійний аспект життя і стає для Чехова, так би мовити, головним персонажем його оповідань.
Розкриємо навмання його збірку.
Ось "Дама з собачкою". "Прозаїчний" випадок подвійної подружньої зради, де інтимні стосунки знаходяться поруч із з поїданням кавуна, поки жінка поплаче з незвички. А потім довгий і звичний зв'язок зі звичними вже і навіть ритуальними пошуками на словах виходу із ситуації, що склалася. Господи, і оце і є новітні Тристан та Ізольда?!
"Дев'ятирічний хлопчик Ванька Жуков, відданий на навчання до шевця Алякіна у ніч перед Різдвом не лягав спати". Хлопчик пише листа до свого дідуся на село, а в тому листі знов перелік низки дрібниць, які пожирають людське життя і надії на краще майбутнє. Найстрашніше те, що утискачі Ваньки свого часу зазнали такої самої науки і, здавалося б, повинні були дійти певних висновків, згадати свої болі...
Дарма!