наша сім’я дуже любить дивитися фільми, тому ми дуже часто ходимо в кінотеатр, але фільми які ми дивилися раніше мені , тільки в невеликому ступені, тому в кіно ходила з великою неохотою. але одного разу ми пішли на один особливий фільм, який вразив мене дуже сильно. це був незвичайний кінотеатр і не зовсім звичайний фільм, ми поїхали в київ і там потрапили на сеанс у кінотеатрі, де показували фільм про хлопчика, який зміг вижити в дуже страшної ситуації, і навчився жити без сім’ї, знайшовши вірних друзів. він вступив в магічну школу, і став вчитися чарівництву. він показав себе настільки сильним і стійким, до всіх примхам долі, що здався мені найкращим з усіх героїчних персонажів, і мені навіть захотілося мати такого друга по справжньому. той фільм йшов дуже довго, кінотеатр був маленьким і переповненим іншими дітьми, але ми з мамою догледіли цей фільм до кінця, а потім вирішили подивитися вдома ще раз, так він нам сподобався. подивившись фільм, я усвідомив, що навіть маленький хлопчик може змінити наш світ, для цього зовсім не потрібно бути супер- героєм, і володіти чарівною силою, навіть чарівна паличка і та не потрібна, оскільки хлопчик на екрані міг це зробити зовсім не використовуючи ніяку паличку, він просто приносив людям добро, зміцнював їх віру в себе, свої сили, навчав тих хто цього хотів і слабким піднятися на ноги. ім’я цього хлопчика, яке так вразило моє дитяче уявлення кілька років назад, було гаррі потер, і фільм цей вважається призначеним тільки для маленьких дітей, але і сьогодні я вважаю його найкращим, а той похід в кіно став найкращим у моєму житті. вийшовши з кіно я назавжди вирішив для себе бути тим ким я є, не прагнути видавати себе за того, ким бути не можу. цей фільм мене багато чому навчив, такому, що мені в подальшій дорослого життя, чинити правильно і здійснювати вірні вчинки.
наша сім’я дуже любить дивитися фільми, тому ми дуже часто ходимо в кінотеатр, але фільми які ми дивилися раніше мені , тільки в невеликому ступені, тому в кіно ходила з великою неохотою. але одного разу ми пішли на один особливий фільм, який вразив мене дуже сильно. це був незвичайний кінотеатр і не зовсім звичайний фільм, ми поїхали в київ і там потрапили на сеанс у кінотеатрі, де показували фільм про хлопчика, який зміг вижити в дуже страшної ситуації, і навчився жити без сім’ї, знайшовши вірних друзів. він вступив в магічну школу, і став вчитися чарівництву. він показав себе настільки сильним і стійким, до всіх примхам долі, що здався мені найкращим з усіх героїчних персонажів, і мені навіть захотілося мати такого друга по справжньому. той фільм йшов дуже довго, кінотеатр був маленьким і переповненим іншими дітьми, але ми з мамою догледіли цей фільм до кінця, а потім вирішили подивитися вдома ще раз, так він нам сподобався. подивившись фільм, я усвідомив, що навіть маленький хлопчик може змінити наш світ, для цього зовсім не потрібно бути супер- героєм, і володіти чарівною силою, навіть чарівна паличка і та не потрібна, оскільки хлопчик на екрані міг це зробити зовсім не використовуючи ніяку паличку, він просто приносив людям добро, зміцнював їх віру в себе, свої сили, навчав тих хто цього хотів і слабким піднятися на ноги. ім’я цього хлопчика, яке так вразило моє дитяче уявлення кілька років назад, було гаррі потер, і фільм цей вважається призначеним тільки для маленьких дітей, але і сьогодні я вважаю його найкращим, а той похід в кіно став найкращим у моєму житті. вийшовши з кіно я назавжди вирішив для себе бути тим ким я є, не прагнути видавати себе за того, ким бути не можу. цей фільм мене багато чому навчив, такому, що мені в подальшій дорослого життя, чинити правильно і здійснювати вірні вчинки.