З дитинства мама і тато вчать мене робити хороші, добрі справи. Ці вчинки повинні приносити користь не тільки мені, а й іншим теж. Я думаю, що більшість моїх вчинків - корисні. Наприклад, вранці я роблю чай, а після сніданку мию посуд. Але зустрічаються серед моїх вчинків і особливі речі. Одного разу я зустрів навпроти супермаркету маленьку дівчинку років чотирьох. Вона стояла біля пішохідного переходу і плакала. Я запитав її, в чому справа. Вона відповіла, що хоче додому, але боїться перейти дорогу. Я здивувався, чому вона одна. Виявилося, що вона втратила маму у великому магазині. Я вирішив, що мама повинна бути всередині супермаркету. Дівчинка хотіла бігти додому, вона сказала, що живе десь в будинках через дорогу. Вона чомусь думала, що вдома знайде маму. Але вона не знала свого адреси! Загалом, я не пустив її переходити через дорогу. Я повів її назад в магазин і хотів попросити охоронця до Але тільки ми зайшли, як до нас підбігла жінка. Виявляється, весь цей час вона шукала дочку в «лабіринті» супермаркету. Вона дуже мене дякувала. Я подумав: добре, що я не пройшов повз цієї дівчинки, коли вона збиралася переходити дорогу. І добре, що я не став їй «допомагати», а подумав своєю головою. Так мені вдалося зробити по-справжньому хороший вчинок.
Я думаю, що більшість моїх вчинків - корисні. Наприклад, вранці я роблю чай, а після сніданку мию посуд. Але зустрічаються серед моїх вчинків і особливі речі.
Одного разу я зустрів навпроти супермаркету маленьку дівчинку років чотирьох. Вона стояла біля пішохідного переходу і плакала. Я запитав її, в чому справа. Вона відповіла, що хоче додому, але боїться перейти дорогу. Я здивувався, чому вона одна. Виявилося, що вона втратила маму у великому магазині.
Я вирішив, що мама повинна бути всередині супермаркету. Дівчинка хотіла бігти додому, вона сказала, що живе десь в будинках через дорогу. Вона чомусь думала, що вдома знайде маму. Але вона не знала свого адреси! Загалом, я не пустив її переходити через дорогу. Я повів її назад в магазин і хотів попросити охоронця до Але тільки ми зайшли, як до нас підбігла жінка. Виявляється, весь цей час вона шукала дочку в «лабіринті» супермаркету. Вона дуже мене дякувала.
Я подумав: добре, що я не пройшов повз цієї дівчинки, коли вона збиралася переходити дорогу. І добре, що я не став їй «допомагати», а подумав своєю головою. Так мені вдалося зробити по-справжньому хороший вчинок.