Була весна. коло доріжки квітувала гарна жовтенька квіточка - кульбабка. одного дня прилетів до кульбабки метелик. він був теж жовтенький та гарний. - пере звернувся до кульбабки метелик, - мені здається, що ми родичі. ви така ж жовтенька, як і я. ви теж метелик? - ні, - відповіла кульбабка. я - квітка, мене звати кульбабка. - а що таке квітка? - спитав метелик. даруйте, але я тільки сьогодні народився і багато чого не - квітка - це така рослина, - пояснила кульбабка. а ти, метелику, - комаха. комахи - це такі тварини. тому ти можеш літати, а я - ні. я росту у ґрунті. - зрозуміло. ми такі різні а ми можемо товаришувати? мені б дуже цього хотілося. - звісно, можемо! - відповіла кульбабка. до речі, коли метелики та інші комахи сі на квіточки, вони їх опилюють. не буде комах - не буде насіння. тобто ми дуже потрібні один одному. - як добре! - зрадів метелик. так ми тепер друзі? - авжеж, - сказала кульбабка.
