Вмикаєш телевізор, відкриваєш газету чи інтернет-сторінку з новинами – та одразу псується настрій. Бо гарних новин там майже ніколи не знаходиш, а читаєш про нещастя, несправедливість, жорстокість, біль. І вже навіть не дивуєшся, бо якось звик до того, що так воно є. І виникає лише одне бажання – це убезпечити від цього себе. Нема коли думати про інших, та й не хочеться. Проте десь у душі розумієш, що в сучасному світі втратила вартість доброта. Ми всі боїмося за себе та своє благополуччя. Багато хто готовий «йти по трупах», аби у самого все було гаразд. Цей страх робить людей нечутливими до потреб інших… Та завтра може з’явитися хтось сильніший за тебе, хто безжально розтопче тебе. Важко бути добрим, співчутливим та милосердним, коли образили, нашкодили, зрадили… Хочеться відплатити за таку жорстокість та несправедливість. Проте тим самим ми спровокуємо кривдника відчувати ту ж саму злість, і потім він відплатить нам. І це замкнуте коло. А вихід з нього – милосердя та доброта. Усі ми чули, що «на чужому горі щастя не збудувати», але забуваємо про те, поки життя не нагадає. І часто ми самі винні в тому, що в нас з'являються вороги та недоброзичливці. Милосердя – не абстрактне поняття навіть, це принцип життя та поведінки, за яким ми не шкодимо іншим людям, ні з яких причин. Цього вже досить. А якщо хочемо піти далі, можна до тим, хто потребує. І тоді, коли до потребуватимемо ми, нам теж до Було б прекрасно, якби саме таке замкнуте коло запанувало б у світі.
Проте десь у душі розумієш, що в сучасному світі втратила вартість доброта. Ми всі боїмося за себе та своє благополуччя. Багато хто готовий «йти по трупах», аби у самого все було гаразд. Цей страх робить людей нечутливими до потреб інших… Та завтра може з’явитися хтось сильніший за тебе, хто безжально розтопче тебе.
Важко бути добрим, співчутливим та милосердним, коли образили, нашкодили, зрадили… Хочеться відплатити за таку жорстокість та несправедливість. Проте тим самим ми спровокуємо кривдника відчувати ту ж саму злість, і потім він відплатить нам. І це замкнуте коло.
А вихід з нього – милосердя та доброта. Усі ми чули, що «на чужому горі щастя не збудувати», але забуваємо про те, поки життя не нагадає. І часто ми самі винні в тому, що в нас з'являються вороги та недоброзичливці.
Милосердя – не абстрактне поняття навіть, це принцип життя та поведінки, за яким ми не шкодимо іншим людям, ні з яких причин. Цього вже досить. А якщо хочемо піти далі, можна до тим, хто потребує. І тоді, коли до потребуватимемо ми, нам теж до Було б прекрасно, якби саме таке замкнуте коло запанувало б у світі.