Іноді так і кажуть: «Ти вже великий!» Тобто в тебе великі руки, ноги, тіло, голова, але це стосується до розмірів, а не психологічної дорослості. Іншими словами, великий дядько чи тітка може залишитися дитиною по життю. Ви таких зустрічали? Цікаво подумати, а кого тоді можна назвати дорослою людиною?
У дітей головне гасло у житті - «Я хочу!». Цим визначаються вчинки, ставлення до оточуючих, переконання, що таке добре і що таке погано.
Все просто, хочу - граю, набридло - кинув. Подобається інша дитина або дорослий - буду водитися; набрид, не цікавий, ображає - не хочу! Не буду водиться. Цукерку хочу, кашу не хочу!
Мудрі вихователі знають: щоб чогось навчити дитину, її треба зацікавити. Іншими словами, зробити так, щоб з'явилося його «хочу». Але життя йде, і вимоги до дітей зростають, все частіше з'являється фраза «ти повинен». Який жах, це входить в протиріччя зі звичним «я хочу»! Ти повинен ходити в школу, добре вчитися, поважати старших, робити зарядку, прибирати за собою, допомагати батькам і т.п. Але я не хочу! А кого це хвилює, тепер ти мусиш! Якщо дитячий протест сильніше авторитету, навіювання, виховного впливу дорослих, то у дитини є шанс відвоювати святе право і далі по життю діяти, керуючись виключно мотивацією «хочу - не хочу». У цьому випадку людина стане великим, але не дорослим, що гарантує в життя великі проблеми і йому, і оточуючим людям.
Є хороше слово - відповідальність. Дорослий лише той, хто відповідає за свої вчинки. Той, хто, усвідомлюючи власне «хочу», може керуватися й іншими словами - треба, повинен, можу, зроблю.
Доросла людина починає піклуватися не тільки про себе, а й про інших: «він ставить кашу на стіл». Діти вдаються і їдять, не замислюючись, звідки і що береться, вони користуються, бо є дорослий, який дбає про них.
Іноді так і кажуть: «Ти вже великий!» Тобто в тебе великі руки, ноги, тіло, голова, але це стосується до розмірів, а не психологічної дорослості. Іншими словами, великий дядько чи тітка може залишитися дитиною по життю. Ви таких зустрічали? Цікаво подумати, а кого тоді можна назвати дорослою людиною?
У дітей головне гасло у житті - «Я хочу!». Цим визначаються вчинки, ставлення до оточуючих, переконання, що таке добре і що таке погано.
Все просто, хочу - граю, набридло - кинув. Подобається інша дитина або дорослий - буду водитися; набрид, не цікавий, ображає - не хочу! Не буду водиться. Цукерку хочу, кашу не хочу!
Мудрі вихователі знають: щоб чогось навчити дитину, її треба зацікавити. Іншими словами, зробити так, щоб з'явилося його «хочу». Але життя йде, і вимоги до дітей зростають, все частіше з'являється фраза «ти повинен». Який жах, це входить в протиріччя зі звичним «я хочу»! Ти повинен ходити в школу, добре вчитися, поважати старших, робити зарядку, прибирати за собою, допомагати батькам і т.п. Але я не хочу! А кого це хвилює, тепер ти мусиш! Якщо дитячий протест сильніше авторитету, навіювання, виховного впливу дорослих, то у дитини є шанс відвоювати святе право і далі по життю діяти, керуючись виключно мотивацією «хочу - не хочу». У цьому випадку людина стане великим, але не дорослим, що гарантує в життя великі проблеми і йому, і оточуючим людям.
Є хороше слово - відповідальність. Дорослий лише той, хто відповідає за свої вчинки. Той, хто, усвідомлюючи власне «хочу», може керуватися й іншими словами - треба, повинен, можу, зроблю.
Доросла людина починає піклуватися не тільки про себе, а й про інших: «він ставить кашу на стіл». Діти вдаються і їдять, не замислюючись, звідки і що береться, вони користуються, бо є дорослий, який дбає про них.
Дорослі люди, завжди подібні до маленьких