Я нещодавно почув третю симфонію Йоганнеса Брамса. І мене вразила її третя частина, Poco allegretto. Це справжнє відчуття життя, яке ти бачиш, коли закриваєш очі. У голові спливає образ молодої пари. Вони кружляють свій останній вальс. А незабаром він йде назавжди, залишаючи лише спогади. Ці спогади веселі і сумні. Вже нічого не можна змінити. Їй важко жити далі без нього, а виникають в її голові образи змушують пережити втрату.
