Біля прилавків з фруктами зупинився чоловік, з вигляду простий роботяга. — Чуєш, брате, купи у мене ось цю штуку за рубль. — і простягає стоїть за прилавком кавказцю якусь скляшку. — А що це? – Не знаю, на роботі поцупив. Я в сантехніком працюю, так там під сходами цих скелець цілий ящик. Їх в якихось дорогих приладах використовують Купи, а? — Купити не куплю, а поклажі поруч, може хтось візьме. Увечері підходь. Якщо продам, візьмеш гроші.Отсыпал роботяга на прилавок поруч з помідорами десяток скелець і пішов. Час йде, народ навколо тече, завихряясь біля прилавків. Раптом з натовпу мужик виринає. Спочатку до овочів прицінився. Потім побачив супутній товар, і очі його потихеньку округлилися до розмірів ювілейного рубля. І став він так ненав'язливо у продавця питати, де, мовляв, узяв, та скільки коштує. Досвідчений в торгівлі южанин відразу зрозумів, що рибка клюнула і тут же підсік: — Де взяв, там вже немає. Треба – купи. Штука — п'ять рублів.Покупець рвонув гроші з кишені, аж дрібниця на землю посипалася. Поклав куплене в кишеню, перевів дух і питає: — А у тебе ще є? Відразу велику партію візьму по п'ять рублів за штуку. — Треба знайдемо ще. У мене цілий ящик. Завтра після обіду приходь. – пообіцяв хитрий торговець, бачачи, що намічається вигідна угода.Увечері сантехнік прийшов за грошима. Разом з належної десяткою він отримав комерційну пропозицію: — Слухай, брат, тягни сюди весь свій ящик. Візьму по рублю. — Так не зможу, напевно. Там охорона, те, се. — Ну ти подумай, як слід. Гаразд, плачу по два рубля.На тому і порішили. На наступний день приволік разоритель рідного інституту горезвісний ящик на базар. За тисячу таємничих скелець було виплачено дві тисячі рублів асигнаціями. Хитрий сантехнік з купюрами в кишені відбув у напрямку найближчої пивниці, а продавець помідорів став чекати вчорашнього клієнта, підраховуючи бариші. « А чи не продешевив я? Може, варто накинути ще п'ятірку, – раптом це щось цінне» — і він задумливо перебирав таємничі скельця пальцями. А народ йшов мимо і дивувався: що це поруч з помідорами продаються двадцатикопеечные запобіжники на три ампера. Чи треба говорити, що очікуваний покупець так і не прийшов?
— Чуєш, брате, купи у мене ось цю штуку за рубль. — і простягає стоїть за прилавком кавказцю якусь скляшку.
— А що це? – Не знаю, на роботі поцупив. Я в сантехніком працюю, так там під сходами цих скелець цілий ящик. Їх в якихось дорогих приладах використовують Купи, а?
— Купити не куплю, а поклажі поруч, може хтось візьме. Увечері підходь. Якщо продам, візьмеш гроші.Отсыпал роботяга на прилавок поруч з помідорами десяток скелець і пішов. Час йде, народ навколо тече, завихряясь біля прилавків. Раптом з натовпу мужик виринає. Спочатку до овочів прицінився. Потім побачив супутній товар, і очі його потихеньку округлилися до розмірів ювілейного рубля. І став він так ненав'язливо у продавця питати, де, мовляв, узяв, та скільки коштує. Досвідчений в торгівлі южанин відразу зрозумів, що рибка клюнула і тут же підсік:
— Де взяв, там вже немає. Треба – купи. Штука — п'ять рублів.Покупець рвонув гроші з кишені, аж дрібниця на землю посипалася. Поклав куплене в кишеню, перевів дух і питає:
— А у тебе ще є? Відразу велику партію візьму по п'ять рублів за штуку. — Треба знайдемо ще. У мене цілий ящик. Завтра після обіду приходь. – пообіцяв хитрий торговець, бачачи, що намічається вигідна угода.Увечері сантехнік прийшов за грошима. Разом з належної десяткою він отримав комерційну пропозицію:
— Слухай, брат, тягни сюди весь свій ящик. Візьму по рублю.
— Так не зможу, напевно. Там охорона, те, се. — Ну ти подумай, як слід. Гаразд, плачу по два рубля.На тому і порішили. На наступний день приволік разоритель рідного інституту горезвісний ящик на базар. За тисячу таємничих скелець було виплачено дві тисячі рублів асигнаціями. Хитрий сантехнік з купюрами в кишені відбув у напрямку найближчої пивниці, а продавець помідорів став чекати вчорашнього клієнта, підраховуючи бариші. « А чи не продешевив я? Може, варто накинути ще п'ятірку, – раптом це щось цінне» — і він задумливо перебирав таємничі скельця пальцями. А народ йшов мимо і дивувався: що це поруч з помідорами продаються двадцатикопеечные запобіжники на три ампера. Чи треба говорити, що очікуваний покупець так і не прийшов?