Вдячність — вміння належно оцінити будь-яку виявлену до нас уважність, всяке зроблене нам добре діло. Вона має велику суспільну вартість, бо підтримує в людях бажання робити добро іншим. Виявлена ж тепла, сердечна вдячність служить поштовхом до дальших добрих діл. А проте, домагатися від когось вдячності, якої він не виявляє, непотрібно і шкідливо: вдячність має походити сама з доброго серця, бо вдячність — це любов до того, хто зробив нам добро.Невдячна людина — це людина переважно суха, нечутлива, що, хоча й визнає зроблене їй добро, але надто легко й швидко забуває те почуття полегшення, чи навіть радості, що зродилося в ньому, коли те добро було йому зроблене. Вдячність, як кожна форма любові, зроджує радість і задоволення, вона — світло душі. Людина, що духово доросла до такої вдячності, радіє з того, що може бути вдячна.
