Український вишитий рушник символізує гостинність, доброзичливість, чистоту почуттів, безмежну любов до своїх рідних. Він щедро простелений близьким і далеким друзям, гостям. Рушник уособлює не лише естетичні смаки українців, але є також своєрідною візитівкою, а точніше – обличчям оселі, він завжди має бути у кожній українській хаті. Колись казали, що дівчина, котра вишиє в житті хоч один рушник, і так вона не буде байдужою до всьго що її оточує. Вважалося, що вишивати рушник – це означає очищати душу.
Ткали колись полотно на рушники при повному місяці, щоб уже вишитими вони мали захисну силу. Рушниками затуляли вікна на ніч “від злих духів”. Застосування рушників різноманітне: ними прикрашають стіни, столи, покуть, використовують на весіллі. Рушник ще називають подарунковий, обрядовий, плечовий; на рушникові подають хліб – сіль, зустрічають гостей, дарують на хрестини. Відповідно до призначення й виготовлялися рушники з тонкого чи грубого полотна, але всі вони мали вишиті узори або хоча б виткану кольорову крайку.
Хоча в цілому для українських рушників характерні спільні ознаки, проте, кожен регіон мав свої відмінності як за формою, так виготовлення, оздобленням, кольоровою гамою. “Хай стелиться вам доля рушниками!” – казали, бажаючи людині щастя. А ще примовляли: “Дім без рушників, як сім’я без дітей”.
Український вишитий рушник символізує гостинність, доброзичливість, чистоту почуттів, безмежну любов до своїх рідних. Він щедро простелений близьким і далеким друзям, гостям. Рушник уособлює не лише естетичні смаки українців, але є також своєрідною візитівкою, а точніше – обличчям оселі, він завжди має бути у кожній українській хаті. Колись казали, що дівчина, котра вишиє в житті хоч один рушник, і так вона не буде байдужою до всьго що її оточує. Вважалося, що вишивати рушник – це означає очищати душу.
Ткали колись полотно на рушники при повному місяці, щоб уже вишитими вони мали захисну силу. Рушниками затуляли вікна на ніч “від злих духів”. Застосування рушників різноманітне: ними прикрашають стіни, столи, покуть, використовують на весіллі. Рушник ще називають подарунковий, обрядовий, плечовий; на рушникові подають хліб – сіль, зустрічають гостей, дарують на хрестини. Відповідно до призначення й виготовлялися рушники з тонкого чи грубого полотна, але всі вони мали вишиті узори або хоча б виткану кольорову крайку.
Хоча в цілому для українських рушників характерні спільні ознаки, проте, кожен регіон мав свої відмінності як за формою, так виготовлення, оздобленням, кольоровою гамою. “Хай стелиться вам доля рушниками!” – казали, бажаючи людині щастя. А ще примовляли: “Дім без рушників, як сім’я без дітей”.