Напоєне талою водою, він немов і справді зі снігу народився. Стеблинка наполегливо тягнеться до сонечка, підставляє йому свої ніжні, ще не розпустилися пелюстки. Але ось квітка розкрився – білосніжний, крихкий і такий сміливий. Мені завжди хочеться зігріти його своїм диханням, укрити від вітру, вберегти від негоди. Але це маленьке диво на весняних проталинках живе лише кілька днів. Пригріє сонечко сильніше, прийде справжнє тепло, і проліски зникнуть так само несподівано, як і з’явилися. До майбутньої весни!
