Біля нашого села стоїть ліс. Великий, старий. А у лісі на галявині є криниця. Але чомусь люди боялися з тієї криниці воду брати. Вважили, що отруйна в ній вода. Знали б вони, скількох людей врятувала та криниця від смерті. Так й у цьому році сталося. Приїхали до нас родичі з міста. Захотіли вони до лісу піти, погуляти. Годину немає їх, дві. Почали ми за них хвилюватися. Лише ввечері прийшли вони додому. І розповіли нам, що з ними сталося. Занадто далеко зайшли вони в ліс. Так і заблукали. Звали на поміч, але ніхто не чув їх, тому й не відкликався. А день був жаркий. Так і сонячний удар отримати не довго. Пройшли вони ще далі. Раптом бачуть, на галявині криничка. Підійшли, набрали води, напилися. А вода в тій криниці - справжнє диво. Солодка, прохолодна. Так і врятувала лісова криничка наших родичів від спраги.
