Прийшла зима- чарівниця , захурделила, замела доріжки білим снігом, закувала в лід річки і озера. У небі закружляли у дивному танку срібні сніжинки. - Дивіться, яка я гарна! Таких візерунків, як у мене, немає нівкого, - мовила одна сніжинка. - Так, ти гарна, але не гарніша за інших! Ми всі діти матінки-зими і однаково прекрасні, - відповіла друга сніжинка. - Але ж візерунки у нас різні, і мій найкрасивіший, - не вгамовувалася перша сніжинка. Друга сніжинка хотіла щось сказати подрузі, але в цю мить впала на щось тверде. - Дивись, яка вона гарна, який у неї чудернацький візерунок! - промовило якесь дівча розглядаючи на долонці сніжинку. А перша сніжинка впала дівчинці під ноги і ніхто не побачив її краси серед величезної кількості сестер-сніжинок...
- Дивіться, яка я гарна! Таких візерунків, як у мене, немає нівкого, - мовила одна сніжинка.
- Так, ти гарна, але не гарніша за інших! Ми всі діти матінки-зими і однаково прекрасні, - відповіла друга сніжинка.
- Але ж візерунки у нас різні, і мій найкрасивіший, - не вгамовувалася перша сніжинка.
Друга сніжинка хотіла щось сказати подрузі, але в цю мить впала на щось тверде.
- Дивись, яка вона гарна, який у неї чудернацький візерунок! - промовило якесь дівча розглядаючи на долонці сніжинку.
А перша сніжинка впала дівчинці під ноги і ніхто не побачив її краси серед величезної кількості сестер-сніжинок...