Ішли лісом два товариші, і вискочив проти них ведмідь. Один кинувся навтьоки, видерся на дерево й заховався, а другий залишився на дорозі. Робити йому було нічого: він упав на землю й удав з себе мертвого. Ведмідь підійшов до нього й почав нюхати: той і дихати перестав. Ведмідь понюхав йому обличчя, подумав, що він мертвий, і відійшов. Коли ведмідь пішов, хлопчик зліз з дерева і сміється: — Ну що,— кагке,— ведмідь тобі на вухо говорив? — А він сказав мені, що погані ті люди, які в небезпеці від товаришів тікають.
Один кинувся навтьоки, видерся на дерево й заховався, а другий залишився на дорозі. Робити йому було нічого: він упав на землю й удав з себе мертвого.
Ведмідь підійшов до нього й почав нюхати: той і дихати перестав. Ведмідь понюхав йому обличчя, подумав, що він мертвий, і відійшов.
Коли ведмідь пішов, хлопчик зліз з дерева і сміється:
— Ну що,— кагке,— ведмідь тобі на вухо говорив?
— А він сказав мені, що погані ті люди, які в небезпеці від товаришів тікають.