Одного дня ми з братиком та батьками пішли в ліс і зустріли там оленятко. Воно стояло однісіньке на поляні та скубало травичку. Дуже тихенько, щоб не злякати маленьку тваринку ми підійшли ближче і стали його роздивлятися. Воно мало короткі вушка, які стояли як два солдатика, чорненькі як бусинки очі та видовжену мордочку. Також це оленятко мало коротку шерстку світло-коричневого кольору. Ми з братиком впевше бачили таку тваринку тому гали за ним дуже пильно. Потім на галявину до оленятка прийшла його мама-олениха, вона була набагато більша в розмірах, але така ж гарна і мала світло-коричневу шертску. Мама-олениха забрала свого малюка і вони пішли разом у лісову гущу, а ми з батьками продовжили збирати гриби. З тих пір я завжди згадую про маленьке світло-коричневе оленятко, яке колись бачив (ла) в лісі.
Воно мало короткі вушка, які стояли як два солдатика, чорненькі як бусинки очі та видовжену мордочку. Також це оленятко мало коротку шерстку світло-коричневого кольору. Ми з братиком впевше бачили таку тваринку тому гали за ним дуже пильно. Потім на галявину до оленятка прийшла його мама-олениха, вона була набагато більша в розмірах, але така ж гарна і мала світло-коричневу шертску. Мама-олениха забрала свого малюка і вони пішли разом у лісову гущу, а ми з батьками продовжили збирати гриби. З тих пір я завжди згадую про маленьке світло-коричневе оленятко, яке колись бачив (ла) в лісі.