Прийшла зима. З півночі повіяв студений вітер , і з неба посипалися сніжинки . Кружляють у повітрі і падають на землю – одна красивіше інший! Ось квітка з шістьма пелюстками ; ось зірочка з п’ятьма променями. Чим тихіше морозна погода , тим красивіше падаючі на землю сніжинки . При сильному вітрі у них обламуються промені і грані , і білі квіти і зірки обертаються в сніжну пил. А коли мороз несильний , то сніжинки скочуються в щільні білі кульки , і ми говоримо тоді , що з неба падає крупа. Падаючи на землю , сніжинки ліпляться одне до одного і , якщо немає сильного морозу , утворюють пластівці. Шар за шаром лягає сніг на землю , і кожен шар пухкий , бо між сніжинками багато повітря . А от хто з вас знає , чому хрумтить сніг під ногами ? А я знаю . Він хрумтить від того, що під вагою вашого тіла ламаються зірочки і промені. Йде зима , ростуть замети , і сніжний покрив поступово стає щільним. А тут ще пригріває сонце , ні на хвилину не забуває про свою роботу вітер . Іноді він налітає з півдня і приносить відлига . А коли після відлиги вдарить мороз , то на снігу утворюється тверда скоринка. Вона називається настом . Я дуже люблю зиму .
