Не першу сотню літ росте на пагорбі кремезний дуб із розлогим,покрученим,мов пальці в старої роботящої людини,гіллям. Він міцно вчепився в землю товстим корінням,й жодному вітрові,здається,несила похитнути його сонцем обсмалений, дощами й морозами покарбований стовбур...
