Душа летить в дитинство, як у вирій, Бо їй на світі тепло тільки там. (Л. Костенко) І так необхідно, щоб кожен щомиті світився для когось! Бо так необачно себе лише гріти (А. Листопад) Не зневажай душі своєї цвіту, Бо з нього виросло кохання наше. Не гідна ти дочкою лісу зватись, Бо в тебе дух не вільний, лісовий А хатній, рабський. Я щастя не маю і в мріях не бачу Бо іншії мрії у серці ношу. (Леся Українка) Земля прекрасна тому, що на ній живуть дзвінкоголосі малюки. (Ю. Бедзик) На морі ставало темно, тому що з берега насувала важка чорна хмара (О.Донченко )
Бо їй на світі тепло тільки там. (Л. Костенко)
І так необхідно, щоб кожен щомиті світився для когось! Бо так необачно себе лише гріти (А. Листопад)
Не зневажай душі своєї цвіту, Бо з нього виросло кохання наше. Не гідна ти дочкою лісу зватись, Бо в тебе дух не вільний, лісовий А хатній, рабський. Я щастя не маю і в мріях не бачу Бо іншії мрії у серці ношу. (Леся Українка)
Земля прекрасна тому, що на ній живуть дзвінкоголосі малюки. (Ю. Бедзик)
На морі ставало темно, тому що з берега насувала важка чорна хмара (О.Донченко )