Іме́нник — самостійна частина мови, що має значення предметності, вираженої у формах роду, числа івідмінка, відповідає на питання хто? або що? В українській мові, яка належить до флективнихсинтетичних мов, іменник є змінноюча, загалом, в інших мовах іменник може не змінюватися.
Прикме́тник — самостійна частина мови, що виражає ознаку предмета, граматично виявлену в категоріях роду, числа і відмінка та відповідає на питання який? яка? яке? які? чий?чия? чиє? чиї?
Дієсло́во — самостійна частина мови, що вказує на дію або стан предмета і відповідає на питання «що робити?», «що зробити?».
Займенник — повнозначна частина мови, яка вказує на предмети, але не називає їх. Відповідає на питанняхто? що? який? чий?
Прикме́тник — самостійна частина мови, що виражає ознаку предмета, граматично виявлену в категоріях роду, числа і відмінка та відповідає на питання який? яка? яке? які? чий?чия? чиє? чиї?
Дієсло́во — самостійна частина мови, що вказує на дію або стан предмета і відповідає на питання «що робити?», «що зробити?».
Займенник — повнозначна частина мови, яка вказує на предмети, але не називає їх. Відповідає на питанняхто? що? який? чий?