Якось я йшла зимовим лісом. Все було тихо, спокійно ... Тихо-тихо падав сніг та здавалося, що тут ніхто ніколи не був. Але раптом перед очима у далині блиснув вогник. Що це? Мені стало цікаво і я йшла туди, звідки він горів.
Ах! Яка тут краса! Все вкрито снігом, наче хтось вкрив це місце якоюсь чисто-білосніжною ковдрою. Таке враження, що мені сниться сон, від якого на душі якось спокійно та казково. Будинки тут незвичайні, бо біля них якісь чудернацькі химери. Серед них знайшлася також і Снігова Королева, й від цього мені стало трохи моторошно. Але мені відразу стало добре, як я побачила цей маленький будиночок. Я відразу пригадала Білосніжку яка тут жила з сімома гномами. Та тут мій погляд упав на ялинки. Вони були вбрані у білі трикутні сукні, які нагадували панянок на балу. Але найбільше мене зачарувала статуя білих вовків, які встали навколо вогнища. Воно світило дуже красиво та дуже яскраво, й мені відрази захотілося додому почитати "Дванадцять місяців". А й справді - вже час йти додому, бо скоро встане вечірня зоря. Дома я довго думала про те місце, й непомітила як почав падати сніг. Але зрозуміла, що під Новий рік все можливо ...
Якось я йшла зимовим лісом. Все було тихо, спокійно ... Тихо-тихо падав сніг та здавалося, що тут ніхто ніколи не був. Але раптом перед очима у далині блиснув вогник. Що це? Мені стало цікаво і я йшла туди, звідки він горів.
Ах! Яка тут краса! Все вкрито снігом, наче хтось вкрив це місце якоюсь чисто-білосніжною ковдрою. Таке враження, що мені сниться сон, від якого на душі якось спокійно та казково. Будинки тут незвичайні, бо біля них якісь чудернацькі химери. Серед них знайшлася також і Снігова Королева, й від цього мені стало трохи моторошно. Але мені відразу стало добре, як я побачила цей маленький будиночок. Я відразу пригадала Білосніжку яка тут жила з сімома гномами. Та тут мій погляд упав на ялинки. Вони були вбрані у білі трикутні сукні, які нагадували панянок на балу. Але найбільше мене зачарувала статуя білих вовків, які встали навколо вогнища. Воно світило дуже красиво та дуже яскраво, й мені відрази захотілося додому почитати "Дванадцять місяців". А й справді - вже час йти додому, бо скоро встане вечірня зоря.
Дома я довго думала про те місце, й непомітила як почав падати сніг. Але зрозуміла, що під Новий рік все можливо ...