Придумайте будь-ласка складний план до тексту дійсно, мова — це скарбниця духовності, це характер народу. у ній відбито мого звичаї, побут. але мова не може існувати відокремлено, і тут виникає нове поняття — народ. саме народ дає мові силу й красу. народ і мова — поняття нерозривні. і доки живе мова — житиме й народ. не стане мови — не стане й народу: він геть розпорошиться поміж дужчими . недарма пригадуються рядки вірша м. рильського: «як парость виноградної лози, плекайте мову. пильно й ненастанно політь бур'ян. чистіша від сльози вона хай » дійсно, у наших руках майбутнє нашої мови, а значить — і нашої нації. саме ми маємо ще час, щоб возвеличити нашу мову, вивести її на новий щабель розвитку. українці! замисліться, чи не виникає у вас почуття гордості за нашу країну, коли ви чуєте такі імена — ярослав мудрий, володимир великий, тарас шевченко, іван франко, соломія крушельницька. чи немає в душі приємного щему, коли па змаганнях підіймається прапор україни? то чому ж ми дозволяємо собі розчаровуватись у нашій мові, забруднювати її сленговими словами, суржиком? адже мова — це те, що єднає нас? ! тож, як казав відомий український поет в. сосюра: ми з нею відомі усюди, усе в ній, що треба нам, є. а хто свою мову забуде, той серце забуде своє.
