Нас так довго вели до майбутніх зірок комунізму, Аж в очах потемніло від спалахів тої зорі. Занедужали ми, занедужала наша Вітчізна. Навіть вогник свободи жевріє лише – не горить.По-звірячому били,кидали кати нас за грати. Йшли щляхами негоди наосліп кудись,хто куди. В українські серця вкарбувалися прокляті дати І наруги, і зради,зневіри, ганьби і біди.Наша мова-душа,в ній надія , і радість,і пісня. Українці ми з нею, а не хохоли з давнини. Від Петра до тепер познущалися з мови навмисно: І “браточки”, і ляхи, і твої, Україно,сини.Що ж скаженним душі чорнота притаманна, Не холонить у них каменець яничарських сердець. Україну роздерти-таке їх негідне завдання І до ради нової вести нас ізнов, як овець.Ну,і йдіть, хоч до дідька, кому не болить Україна. А нам воля і праця, і небо свое голубе. Батьківщина одна,наша матінко кревна,едина. Збережемо ж її, українці, а, значить, себе!
Для того щоб зберегти нашу рідну Україну треба: берегти дерева, не рубити ліси, єкономити єлектроєнергію, і так далі.
( І ТАК ДАЛІ)
Аж в очах потемніло від спалахів тої зорі.
Занедужали ми, занедужала наша Вітчізна.
Навіть вогник свободи жевріє лише – не горить.По-звірячому били,кидали кати нас за грати.
Йшли щляхами негоди наосліп кудись,хто куди.
В українські серця вкарбувалися прокляті дати
І наруги, і зради,зневіри, ганьби і біди.Наша мова-душа,в ній надія , і радість,і пісня.
Українці ми з нею, а не хохоли з давнини.
Від Петра до тепер познущалися з мови навмисно:
І “браточки”, і ляхи, і твої, Україно,сини.Що ж скаженним душі чорнота притаманна,
Не холонить у них каменець яничарських сердець.
Україну роздерти-таке їх негідне завдання
І до ради нової вести нас ізнов, як овець.Ну,і йдіть, хоч до дідька, кому не болить Україна.
А нам воля і праця, і небо свое голубе.
Батьківщина одна,наша матінко кревна,едина.
Збережемо ж її, українці, а, значить, себе!