Пишу листа, бо зачекалася весни І надто надокучили тумани, Бо як у каламуті сивини Можна розгледіти “вжевесну”…Зовсім рано Ще виглядати трав яскравий пласт. Я захотіла написати все словами Мене ні простір не обмежує, Ні час Чекати весну – Від душі пишу і прямо.А під ногами… Все, ну, як завжди Нам заважають дурні і дороги. Зими ще не розтанули сліди, Але мені є зараз не до того. Бо я виводжу кожну літеру-рядок, В передчутті дуже простого дива. У нас усіх є вроджений порок – Ми любимо, щоб все було красиво…Я теж. Не теплих слів. Якщо це може у житті хоч щось змінити. Пишу листа, бо захотілося весни. Тієї, що змогла б усіх зігріти…
І надто надокучили тумани,
Бо як у каламуті сивини
Можна розгледіти “вжевесну”…Зовсім рано
Ще виглядати трав яскравий пласт.
Я захотіла написати все словами
Мене ні простір не обмежує,
Ні час
Чекати весну –
Від душі пишу і прямо.А під ногами… Все, ну, як завжди
Нам заважають дурні і дороги.
Зими ще не розтанули сліди,
Але мені є зараз не до того.
Бо я виводжу кожну літеру-рядок,
В передчутті дуже простого дива.
У нас усіх є вроджений порок –
Ми любимо, щоб все було красиво…Я теж.
Не теплих слів.
Якщо це може у житті хоч щось змінити.
Пишу листа, бо захотілося весни.
Тієї, що змогла б усіх зігріти…