Ці слова належать Великому Каменяреві – Івану Яковичу Франку. Слово, наче птах, народжується з крилами. І раптом, вириваючись з надр нашої свідомості, несподіваними пророцтвами Геніїв української епохи оживає в сьогоденні. Тільки, якби ми навчились читати та розуміти ці одкровення. Бо видається мені, що народ наш нині схожий на ту сироту, яку «хто не йде, той скубне». Горбатіє, збідований поза межами рідної домівки; спивається і чманіє у безвиході. І це найстрашніше. Бо так починається наше вмирання. Духовне… Агонія суспільства, подолати яку нині дуже важко. А коли було легко?
