Напишіть будь ласка продовження твору на 2 сторінки: одного літнього дня ми з товаришем гуляли берегом моря раптом десь з далека почувся протяжний крик

Ми вирішили перевірити, що це. Сергій почув, що звук був зі сторони лісу. Коли ми прибігли, то побачили, що поряд з трасою, яка йшла до лісу, стояв перевернутий кошик. Ми з товаришем підбігли до кошика.
- Цікаво, що там? - спитав я.
- Давай перевіримо.
- Зачекай, а раптом там щось небезпечне?
- Візьми палитцю, якщо боїшся, але по звуку, я не думаю, що так шось жахливе.
Я взяв палицю, що була поряд, але коли Сергійко підняв кошик, то під ним ми побачили звичайне, маленьке, доглянуте, біленьке кошеня. Воно було не дике, тому що воно злякалось нас саме і було б воно диким, ми би не знайшли його у кошику. Сергійко взяв котика на руки і погладив його, було видно, що беззахисне дуже голодне, тому ми пішли додому та налили йому в тарілочку молочка.
- Як ми його назвемо? - спитав я.
- Ми ж знайшли його у лісі, так?
- Так.
- То давай назвемо його Лиском?
- Давай. - усміхнувся я.
На вид Лисику було близко трьох тижнів. Ми вирішили залишити його вдома, адже навряд батьки не дозволили б тримати таке чудо. Цей день добре запам"ятався, і коли ми з Сергійком пішли до школи, то неодмінно написали про цю подію в творі про канікули. Адже це сталося влітку, коли ми прогулювались ліском. Зараз нашому Лисику вже як пів року. Це була гарня подія, але всеж таки і зараз лишається питанням, хто міг з ним так вчинити? Адже й справді, чим беззахисне кошеня могло стати на дорозі, що його викинули в лісі, де навіть немає жодної людини, яка могла б врятувати його від голоду, чи захистити від диких звірів чи поганих людей.
Висновок один, якщо вже ці бідолахи вам чимось завадили, не чиніть так, краще віддайте комусь, або відвезіть на якусь жилу вулицю, де хоча б одна людина знайдеться і домопоже...