Ми знаємо, що Велика Вітчизняна Війна - це найстрашніша війна. Скільки жертв! Скільки спалених міст, селищ і сіл! Взяти, наприклад, історію білоруського села Хатинь, яке було спалено дотла разом з жителями села. На цій війні дітям з міст довелося встати за верстати на заводах, на місця своїх братів і батьків, що пішли на війну. Не доїдаючи і не досипаючи, діти стояли біля верстатів і випускали снаряди для танків, гармат. Сільські хлопчаки та дівчата йшли в ліс і ставали партизанами. Підривали німецькі ешелони з військовою технікою і ризикували життями, перебуваючи в стані ворога, добуваючи цінну інформацію для партизанів. Дуже важко довелося дітям воєнної доби. У мене прадід - ветеран війни. Він воював всю війну і дійшов до Берліна. Воював артилеристом. Правда, він не любить говорити і розповідати про війну. Дуже багато болю і горя він бачив. Дуже багато втратив друзів на фронті. Сам він теж отримав важке поранення. У нього немає половини стегна, але він до цих пір тримає поставу, хоча ходить за до тростини. Я дуже пишаюся своїм прадідом. Бажаю йому довгих років життя. І хочу, щоб довго жили наші ветерани.
