Чудовий Дніпро у тиху погоду, коли вільно і плавно мчить крізь ліси й гори повні води свої. Ані ворухнеться, ані загуркотить. Дивишся і не знаєш,іде чи не йде його велична широчінь,і здається,неначе увесь вилитий він із скла і неначе блакитний дзеркальний шлях, плине і в`ється по зеленому світу. Любо тоді й жаркому сонцю гляути з височини і опустити промені у холод склянихвод, і прибережним лісам яскраво відбитися у водах. Зеленокудрі!
