Раніше я завжди пов"язувала пори року із подіями, котрі відбувалися у моєму житті. Ось наприклад, декілька років назад я обожнювала літо, бо в цей час народилася. Пізніше мені стала подобатися осінь, бо я завжди могла зробити восени чудові фото природи!=) Ще пізніше я стала любити зиму, бо саме взимку, перед Новим роком, я вперше закохалася... І чомусь я завжди недолюблювала весну... Мені здавалося, що то така порароку, коли розтає сніг, і всюди одна грязюка і вода... Чомусь раніше у мене були дуже несимпатичні асоціації із весною... Але... Пройшов час... Я подорослішала, і вже не так тішуся літом і своїм Днем Народження... Вже і осінь не тішить мене своїми жовтавими барвами, бо я знаю, що за усією цією золотою пишністю прийде холод... Пройшов ще якийсь час, і перше кохання минуло, настав біль і смутоквід утрачених ілюзій... Залишився лише холод... І відчуття самотності... А от весна... Помітила, що я закохалася у цю пору року... Лише вона проявила до мене свою прихильність і дозволила радіти її подарункам, милуватися її красою і чудесами... Саме цей час несемені післятривалого холоду якусь надію, віру у краще... Погодьтеся, коли ми гаємо за пробудженням природи, то не можемо залишитися байдужими до життя... Ми хочемо жити, закохуватися і радіти, сміятися івідчувати... Тепер я найбільше люблю весну... І не лише тому, що вона допомагає розквітнути усохлому серцю... А ще і тому, що це прекрасна пора року, пора квітів і усмішок, життя! Погоджуєтеся?
