Щовечора, коли сонце повільно і величаво ховалося за високі гори на спочинок , в ліс непомітно і тихо приходила темна ніч. Тоді світлячок ледь чутно і поспішно вибирався на високий пеньок край лісової стежини. Він жваво, але обережно підіймав ліхтарик. Ліхтарик був зовсім крихітний. Та його жовтогарячі промінці всю ніч постійно і впевнено освітлювали стежину. По ній крадькома і безшумно ходили мешканці лісу, аж поки червоне сонце знову не з'являлось з-за шпилів далеких гір
