Я живу на тихій вузькій вуличці, яка називається провулок Зелений. Вона тягнеться вбік від шумного проспекту, тому з мого двора видно дахи багатоповерхових будинків. Навесні та влітку моя вулиця потопає в квітах та зелені дерев. По ній рідко їздять автомобілі, тому можна грати прямо посеред дороги. Ще недавно вона навіть не була заасфальтована, а тепер по ній приємно кататися на велосипеді. Завдяки тому, що вона тиха, по ній завжди неспішно розгулюють коти та собаки, а часом вони навіть сплять посеред проїжджої частини.
І ми, і наші сусіди намагаємось підтримувати чистоту нашої вулиці – ми підмітаємо сміття біля дворів, прибираємо опале листя, висаджуємо квіти, взимку розчищаємо сніг, і тому вона завжди гарна.
Моє село дуже гарне. Весною, коли все розквітає в ньому дуже гарно. Широкі лани, привітні горби, веселі дерева, теплі річки, все це є в моєму улюбленому селі. Я дуже люблю своє село. Воно відрізняється від інших своєму веселою усмішкою, яка ніби з кожною секундою плаває у небі. Всі птахи, всі тварини і рослини і машини, все посміхається і радіє життю. Коли я сяду на підвіконня, я довго не можу відвести очей від краси яка вирус за вікном. Квітучі яри, маленькі ямки і величезні гори на яких кожного року працюють всі жителі нашого села. У нас в селищі є дещо особливе, таке, чого не можна описати словами, моє село - моє життя!
І ми, і наші сусіди намагаємось підтримувати чистоту нашої вулиці – ми підмітаємо сміття біля дворів, прибираємо опале листя, висаджуємо квіти, взимку розчищаємо сніг, і тому вона завжди гарна.