Духовні цінності - душа народу, його образ, з яким він постає перед світом. У них акумульовані його характер та ідеали, збережені і примножені впродовж історичного розвитку національні традиції. У ціннісних пріоритетах закодовані минуле народу, особливості його менталітету, перипетії історичного розвитку. Тому шлях до пізнання народу лежить через реконструкцію його духовних цінностей. Потреба звернення до свого ціннісного багатства завжди з'являється в часи, коли народ встає з колін, виходить на дорогу національної незалежності, будує нове життя, знаходячи в ціннісних пріоритетах орієнтири на теперішнє і майбутнє. Саме такі часи переживає український народ, і звернення до його духовних цінностей випливає із завдань розвитку національної державності, побудови цивілізованого суспільства, національного й духовного відродження України. Вирішення цих завдань неможливе без опори на сформовані впродовж століть ціннісні пріоритети нашого народу, завдяки яким він зберіг свою ідентичність, зміг протистояти політиці денаціоналізації в умовах чужоземного поневолення і розвинути свою національну культуру - одну з найдревніших в Європі, зайняти гідне місце у світовій співдружності народів. Врахування їх у державотворчій, культурно-освітній, педагогічній та інших сферах діяльності дозволить предметніше й ефективніше скористатися досвідом минулого, враховувати його уроки, уникнути помилок при визначенні пріоритетності орієнтирів на значущі проблеми сьогодення. Водночас інтерес до духовних цінностей зумовлений також завданнями подолання перекосів у ціннісних орієнтаціях частини населення, зокрема молоді, явищ бездуховності, породжених економічною кризою, переходом до ринкових відносин, процесами приватизації тощо. Серед базових цінностей за об'єкт дослідження взято національну державність, християнську віру і рідну мову. Вибір даних ціннісних пріоритетів продиктований їх роллю в національному та духовному відродженні України. Розкривається роль християнських цінностей в духовному житті українського народу, їх значення в національному відродженні. Мова як один з основних атрибутів нації розглядається не тільки як національна цінність, але й як засіб національного самоусвідомлення, чинник етноінтеграції. Таке тлумачен¬ня мови виступає методологічною основою мовної політики держави на сучасному етапі. У монографії на основі історико-філософського, культурологічного та етнопсихологічного вивчення духовної спадщини українського народу здійснено реконструкцію його цінностей, соціокультурних чинників їх формування, форм прояву в історичному розвитку суспільства. Обґрунтовано пріоритетність у системі цінностей національної державності, мови, християнської моралі. Висвітлюється динаміка ціннісних орієнтацій в умовах трансформації українського суспільства.
Саме такі часи переживає український народ, і звернення до його духовних цінностей випливає із завдань розвитку національної державності, побудови цивілізованого суспільства, національного й духовного відродження України. Вирішення цих завдань неможливе без опори на сформовані впродовж століть ціннісні пріоритети нашого народу, завдяки яким він зберіг свою ідентичність, зміг протистояти політиці денаціоналізації в умовах чужоземного поневолення і розвинути свою національну культуру - одну з найдревніших в Європі, зайняти гідне місце у світовій співдружності народів. Врахування їх у державотворчій, культурно-освітній, педагогічній та інших сферах діяльності дозволить предметніше й ефективніше скористатися досвідом минулого, враховувати його уроки, уникнути помилок при визначенні пріоритетності орієнтирів на значущі проблеми сьогодення.
Водночас інтерес до духовних цінностей зумовлений також завданнями подолання перекосів у ціннісних орієнтаціях частини населення, зокрема молоді, явищ бездуховності, породжених економічною кризою, переходом до ринкових відносин, процесами приватизації тощо.
Серед базових цінностей за об'єкт дослідження взято національну державність, християнську віру і рідну мову. Вибір даних ціннісних пріоритетів продиктований їх роллю в національному та духовному відродженні України. Розкривається роль християнських цінностей в духовному житті українського народу, їх значення в національному відродженні. Мова як один з основних атрибутів нації розглядається не тільки як національна цінність, але й як засіб національного самоусвідомлення, чинник етноінтеграції. Таке тлумачен¬ня мови виступає методологічною основою мовної політики держави на сучасному етапі.
У монографії на основі історико-філософського, культурологічного та етнопсихологічного вивчення духовної спадщини українського народу здійснено реконструкцію його цінностей, соціокультурних чинників їх формування, форм прояву в історичному розвитку суспільства. Обґрунтовано пріоритетність у системі цінностей національної державності, мови, християнської моралі. Висвітлюється динаміка ціннісних орієнтацій в умовах трансформації українського суспільства.