Багатьом здається, що держава - це устрій регулювання всесуспільних проблем певного соціального людського поселення. Проте все ж держава – це така форма в якій досягається самодостатність того суспільства, тобто створюються всі умови для бездоганного, блаженного життя. Чи не ідеально? Можна вже, якщо чесно, опустити голову і сказати, що у нашій державі повний хаос і влада просто негідна звання свого. Правда, є і щасливі своїм державнім управлінням. Але, яка ж повинна бути справжня держава? Сама по собі держава, виникає із природних потреб людей, але існує вона заради досягнення найвищих цілей блаженного життя. Вона задовольняє не тільки фізичні, але і всі інші потреби людини. Люди поєднуються в ціле заради користі, пропонуючи один одному необхідне для життя. Утворюється ринок. Так утворилось спілкування в певній державі, яке існує заради користі. Об’єднавшись в силу природних потреб, держава стає найбездоганнішим союзом, всебічно охоплюючим життя людини та виховуючим її механізмом спрямованим до доброчесності та блаженного життя. Саме в цьому розумінні держава існує раніше за родину та поселення, держава існує раніше індивіда, бо як ціле за своєю сутністю передує своїй частині, а людина є частиною держави. Без держави людина не може реалізувати повністю свою природу, не може стати істинно людиною. Будучи найвищою формою співіснування, держава не тільки кількісно, але і якісно відрізняється від інших форм співіснування. Справа зовсім не в кількості осіб, що підкорюються владі керівника цього співіснування, а в самому характері і меті спілкування. Держава, таким чином, є дещо, що існує завжди. Це співжиття, без якого люди ніколи і ні за яких умов не зможуть жити. Державне спілкування засноване на природному тяжінні людей, бо людина є істота політична.Так, від політики також багато чого залежить. Влада голови родин над її членами або влада пана над рабами суттєво відрізняється від влади політичної. Гадаю, що політика, на жаль, у своєму змісті є завжди не досконала. Сутність держави — це внутрішній зміст її діяльності, який виражає єдність загальносоціальних і вузькокласових інтересів громадян. Будь-яка держава, разом із вирішенням суто класових завдань, виконує й загальносоціальні завдання, без яких не може функціонувати жодне суспільство. Це — засоби зв'язку і транспорту, будівництво шляхів, іригаційних споруд, боротьба з епідеміями, злочинністю, заходи щодо забезпечення миру та інші. Отже, держава отримує значення необхідної та вічної форми співіснування. Спрвжня держава, на мою думку, повинна бути такою, коли нація є найвищою цінністю, головним джерелом влади і визначальником соціо-політичної системи такої держави, тобто бути такою формою співіснування, коли люди обєднуються і творять свою систему цінностей. Хоча це таке собі ідеалістичне уявлення про сутність держави.
Сама по собі держава, виникає із природних потреб людей, але існує вона заради досягнення найвищих цілей блаженного життя. Вона задовольняє не тільки фізичні, але і всі інші потреби людини. Люди поєднуються в ціле заради користі, пропонуючи один одному необхідне для життя. Утворюється ринок. Так утворилось спілкування в певній державі, яке існує заради користі. Об’єднавшись в силу природних потреб, держава стає найбездоганнішим союзом, всебічно охоплюючим життя людини та виховуючим її механізмом спрямованим до доброчесності та блаженного життя.
Саме в цьому розумінні держава існує раніше за родину та поселення, держава існує раніше індивіда, бо як ціле за своєю сутністю передує своїй частині, а людина є частиною держави.
Без держави людина не може реалізувати повністю свою природу, не може стати істинно людиною.
Будучи найвищою формою співіснування, держава не тільки кількісно, але і якісно відрізняється від інших форм співіснування. Справа зовсім не в кількості осіб, що підкорюються владі керівника цього співіснування, а в самому характері і меті спілкування. Держава, таким чином, є дещо, що існує завжди. Це співжиття, без якого люди ніколи і ні за яких умов не зможуть жити.
Державне спілкування засноване на природному тяжінні людей, бо людина є істота політична.Так, від політики також багато чого залежить.
Влада голови родин над її членами або влада пана над рабами суттєво відрізняється від влади політичної. Гадаю, що політика, на жаль, у своєму змісті є завжди не досконала. Сутність держави — це внутрішній зміст її діяльності, який виражає єдність загальносоціальних і вузькокласових інтересів громадян. Будь-яка держава, разом із вирішенням суто класових завдань, виконує й загальносоціальні завдання, без яких не може функціонувати жодне суспільство. Це — засоби зв'язку і транспорту, будівництво шляхів, іригаційних споруд, боротьба з епідеміями, злочинністю, заходи щодо забезпечення миру та інші.
Отже, держава отримує значення необхідної та вічної форми співіснування. Спрвжня держава, на мою думку, повинна бути такою, коли нація є найвищою цінністю, головним джерелом влади і визначальником соціо-політичної системи такої держави, тобто бути такою формою співіснування, коли люди обєднуються і творять свою систему цінностей. Хоча це таке собі ідеалістичне уявлення про сутність держави.