На зламі XVI—XVII ст. одним із найоригінальніших письменників-полемістів був Іван Вишенський. За припущенням І. Франка, у житті І. Вишенського повинна була трапитись якась подія, яка так вплинула на нього, що він вирішив стати ченцем. Іван Вишенський викриває несправедливість, брехливість, лицемірство, ненависть до простого люду, розбещеність не лише польського, а й українського панства, особливо ж вищого духовенства. «Була се натура проста й сильна, що не вміла кривити душею, а то щира і сміла душа і яке живе та міцне слово були у нашого письменника!» — із захопленням відгукувався про нього Іван Франко. Іван Вишенський писав послання й полемічні трактати, в яких обстоював життєві інтереси народу, викривав жорстоких панів та єпископів, мріяв про справедливий суспільний лад. Найвизначніші його твори — «Послання до всіх, в Лядській землі живущих», «Послання до князя Острозького», «Послання до єпископів». Послання не втратили своєї актуальності і в наш час. Ідею творів І. Вишенського можна визначити так: Бог дав життя людині, щоб вона прожила його відповідно до законів християнської моралі.
