Укр-мова, потрібно виправити помилки і розставити розділові знаки, будь ласка ів Ольга Басараб член багатьох громадських організацій у середині двадцятих років двадцятого століття стала найяскравішим символом боротьби за українську державу. Батьківський рід Ольги належав до давніх і відомих священицьких родів відомих в австро–угорській Галичині. Ольга народилася 1 вересня 1889 року на території сучасної Івано–Франківщини. Її життєпис був нетиповим для жінки того часу. Вона змалку навчалася у приватному пансіоні для дівчат у Німеччині, потім у ліцеї Українського інституту для дівчат у Перемишлі та на курсах Віденської торгової академії. Після повернення до Львова Ольга розпочинає працювати в українському банку «Дністер», а також стає членом головного відділення львівської «Просвіти» та товариства «Сокіл-Батько».
З Дмитром Басарабом своїм майбутнім чоловіком Ольга познайомилася навчаючись у Перемишлі. Вони повінчалися під час першої Світової війни у Відні. Після першого ж бою 22 червня 1915 року на італійському фронті Дмитра Басараба було нагороджено хрестом Заслуги ІІІ класу. Посмертно.
Ольга дедалі більше посв'ячує себе громадській праці у воєнних умовах. Ще раніше разом із подругами вона створила першу жіночу чоту. І хоча на відміну від подруг Ольга не вдягнула військову форму однострою вона присвятилася праці у віденському Українському жіночому комітеті до пораненим українським воїнам австрійської армії Українській Лізі миру й свободи та Українській секції Міжнародного Червоного Хреста. З 1918 року Ольга Басараб працювала секретарем Українського посольства у Фінляндії водночас була українською розвідницею відвідувала різні західноєвропейські держави. 1923 року Ольга переїхала до Львова була зв'язковою Євгена Коновальця основоположника української військової організації.
Її ім'я стало окремим поняттям історії визвольного руху. По сьогодні одна з гілок родини Басарабів яка проживає в північній Америці зберігає традицію коли народжується перша дівчинка її називають Ольгою та намагається до кінця життя зберегти її дівоче прізвище.
Ольга Басараб - член багатьох громадських організацій - у середині двадцятих років двадцятого століття стала найяскравішим символом боротьби за українську державу. Батьківський рід Ольги належав до давніх і відомих священицьких родів, відомих в австро–угорській Галичині. Ольга народилася 1 вересня 1889 року на території сучасної Івано–Франківщини. Її життєпис був нетиповим для жінки того часу. Вона змалку навчалася у приватному пансіоні для дівчат у Німеччині, потім у ліцеї Українського інституту для дівчат у Перемишлі та на курсах Віденської торгової академії. Після повернення до Львова Ольга розпочинає працювати в українському банку «Дністер», а також стає членом головного відділення львівської «Просвіти» та товариства «Сокіл-Батько».
З Дмитром Басарабом, своїм майбутнім чоловіком, Ольга познайомилася, навчаючись у Перемишлі. Вони повінчалися під час першої Світової війни у Відні. Після першого ж бою 22 червня 1915 року на італійському фронті Дмитра Басараба було нагороджено хрестом Заслуги ІІІ класу. Посмертно.
Ольга дедалі більше посв'ячує себе громадській праці у воєнних умовах. Ще раніше разом із подругами вона створила першу жіночу чоту. І хоча, на відміну від подруг, Ольга не вдягнула військову форму однострою, вона присвятилася праці у віденському Українському жіночому комітеті до пораненим українським воїнам австрійської армії, Українській Лізі миру й свободи та Українській секції Міжнародного Червоного Хреста. З 1918 року Ольга Басараб працювала секретарем Українського посольства у Фінляндії, водночас була українською розвідницею, відвідувала різні західноєвропейські держави. 1923 року Ольга переїхала до Львова, була зв'язковою Євгена Коновальця - основоположника української військової організації.
Її ім'я стало окремим поняттям історії визвольного руху. По сьогодні одна з гілок родини Басарабів, яка проживає в Північній Америці, зберігає традицію: коли народжується перша дівчинка її називають Ольгою та намагаються до кінця життя зберегти її дівоче прізвище.