У наш час стали дуже розповсюджені соціальні мережі, за до яких люди можуть спілкуватися один з одним на відстані, при цьому не будучи знайомими особисто. Кількість цих мереж збільшується з кожним роком, також збільшуються і розширюються можливості таких веб-сайтів: можливість спілкуватися за до веб-камер, мікрофону.
Та все ж таки я вважаю, що Інтернет не може повністю замінити живе спілкування. Бо ми потребуємо присутності людей поряд, хочемо відчувати людину, її емоції, почуття. А чи можна це відчути через Інтернет? Ні. Адже, не маючи змоги спілкуватися з людиною «вживу» ми не зможемо зрозуміти, пізнати її повністю.
Але, з іншого боку, деяким людям простіше спілкуватися через Інтернет. Вони знаходять у цьому шлях до спілкування з людьми, адже соромляться себе реального. Такі люди часто живуть віртуальним життям. Деякі навіть створюють себе нового, змінюючи долю, звички, фото… Вони стають такими, якому не можуть бути в реальному житті. На мою думку, такі люди просто бояться бути «відкинутими» в реальному житті, вони бояться відкриватися іншим, бояться образ оточуючих та їхньої зневаги.
Отже, я вважаю, не слід занадто захоплюватися віртуальним життям. Воно, звичайно, цікаве і захоплююче, але ніколи не замінить дійсності.
Відповідь:
У наш час стали дуже розповсюджені соціальні мережі, за до яких люди можуть спілкуватися один з одним на відстані, при цьому не будучи знайомими особисто. Кількість цих мереж збільшується з кожним роком, також збільшуються і розширюються можливості таких веб-сайтів: можливість спілкуватися за до веб-камер, мікрофону.
Та все ж таки я вважаю, що Інтернет не може повністю замінити живе спілкування. Бо ми потребуємо присутності людей поряд, хочемо відчувати людину, її емоції, почуття. А чи можна це відчути через Інтернет? Ні. Адже, не маючи змоги спілкуватися з людиною «вживу» ми не зможемо зрозуміти, пізнати її повністю.
Але, з іншого боку, деяким людям простіше спілкуватися через Інтернет. Вони знаходять у цьому шлях до спілкування з людьми, адже соромляться себе реального. Такі люди часто живуть віртуальним життям. Деякі навіть створюють себе нового, змінюючи долю, звички, фото… Вони стають такими, якому не можуть бути в реальному житті. На мою думку, такі люди просто бояться бути «відкинутими» в реальному житті, вони бояться відкриватися іншим, бояться образ оточуючих та їхньої зневаги.
Отже, я вважаю, не слід занадто захоплюватися віртуальним життям. Воно, звичайно, цікаве і захоплююче, але ніколи не замінить дійсності.
Пояснення: