Є почуття, яке люди поважають в інших, проте не дуже люблять відчувати на собі. Це муки совісті, ті самі муки, які жорстоко розривають серце й душу, коли щось не так, коли відчуваєш: ти справді завинив перед кимось. Якби не було тих мук, усе на світі стало б інакше. Тільки уявіть: усі люди роблять, що хочуть, ображають один одного, заробляють гроші всіма відомими шляхами, і ні в кого не болить душа, не стискається серце… Людське життя на нашій планеті було б нестерпним, настав би повний хаос у стосунках, запанувала б недовіра, усіх поглинули б розчарування і депресія. Наша біда в тому, що ми не тільки не дослухаємося до голосу совісті, а й не вміємо до нього дослухатися. Згадуємо про неї тільки тоді, коли вона вже терзає нашу душу. А от якби ми, перш ніж щось зробити і потім мучитися, запитали поради у совісті! Не образивши близьких і друзів, не допустивши в серце почуття помсти, не зробивши лихого вчинку, ми вберегли б себе від душевних тортур.
Наша біда в тому, що ми не тільки не дослухаємося до голосу совісті, а й не вміємо до нього дослухатися. Згадуємо про неї тільки тоді, коли вона вже терзає нашу душу. А от якби ми, перш ніж щось зробити і потім мучитися, запитали поради у совісті! Не образивши близьких і друзів, не допустивши в серце почуття помсти, не зробивши лихого вчинку, ми вберегли б себе від душевних тортур.