Якось Займенник образився і вирішив покинути країну Мови разом зі своїми слугами. Не довго збиралися - і на ранок в Мові не залишилося жодного слуги Займенника. Коли всі жителі прокинулися - то не впізнали свою Мову. Пісня не була солов’їною, вірші стали не такими звучними, а кожна книга втратила можливість бути зрозумілою та цікавою. Зібралися всі жителі Мови і вирішили йти на пошуки Займенника. Тільки-но стали вирушати в путь - а ж ось і сам пан Займенник їде на своєму коні, зі своїми слугами. Радо зустріли його всі жителі Мови! -мої рідні! вибачте мене, - сказав Займенник. -я був впевнений, що про мене ніхто і не згадає! Так країна Мова знову зазвучала всіма барвами і мелодійністю!
Пісня не була солов’їною, вірші стали не такими звучними, а кожна книга втратила можливість бути зрозумілою та цікавою.
Зібралися всі жителі Мови і вирішили йти на пошуки Займенника. Тільки-но стали вирушати в путь - а ж ось і сам пан Займенник їде на своєму коні, зі своїми слугами. Радо зустріли його всі жителі Мови!
-мої рідні! вибачте мене, - сказав Займенник. -я був впевнений, що про мене ніхто і не згадає!
Так країна Мова знову зазвучала всіма барвами і мелодійністю!