Понад десять тисяч дерев росте на земній кулі. Кожне з них має свою назву. Та лише одне з-поміж них носить ім’я людини. Це дерево – секвоя.
Кривава боротьба точилася між корінним населенням Америки та білими завойовниками. Страшній вогнепальній зброї чужинців індіанці могли протиставити лише стріли та списи. Але неволя й покора страшніші за смерть.
Так казав своїм одноплемінникам легендарний вождь ірокезів Секва. Він винайшов для свого народу писемність, він дбав про освіту індіанців, він же став на чолі згуртованих ним воїнів і повів їх у бій проти іноземців- загарбників.
Секва загинув у одній з нерівних сутичок. Та його народ ще довго чинив чужинцями опір. На честь безстрашного волелюбного Секви індіанці назвали найміцніше, найвище, найвитриваліше дерево своєї землі.
Завойовники робили все можливе, щоб примусити індіанців забути свою історію, намагалися витравити з їхньої пам’яті героїчні легенди й перекази про колишню незалежність рідної землі.
Тому-то й муляла очі завойовникам могутня секвоя. Адже своєю назвою вона нагадувала про звитяжного вождя Секву!
Європейці заходилися перейменувати дерево. Спершу нарекли його каліфорнійською сосною. Тоді вигадали назву «мамонтове дерево». Обидві назви не прижилися. Дещо пізніше англійські ботаніки на честь свого полководця Велінгтона назвали дерево велінгтонією. Американці обурилися й назвали дерево вашингтонією (на честь першого президента США).
Звісно, поширення не набула жодна з цих назв. Їх не визнавали індіанці. Горде ім’я Секви залишалося невідривним від дерева-богатиря.
Чому ж так довго точилися суперечки навколо назви дерева? Тому що секвоя – дерево справді унікальне. Його висота – понад сто сорок метрів. В обхваті деякі дерева сягають двадцяти шести метрів, вага такого стовбура перевищує тисячу тонн.
14
Секвоя – дерево-довгожитель. Вік деяких рослин, за визначенням учених, досягає шести тисяч років. За життя такого дерева пройшла вся стародавня, середньовічна і нова історія людства.
Секвоя є і в Києві. Дерево росте в оранжереї Ботанічного саду. Київські ботаніки не полишають надію на те, що їм вдасться призвичаїти секвою до нашого клімату. Можливо, «дерево індіанського вождя», як називають секвоєю, стане нашим земляком.
Объяснение:
ДЕРЕВО ІНДІАНСЬКОГО ВОЖДЯ
Понад десять тисяч дерев росте на земній кулі. Кожне з них має свою назву. Та лише одне з-поміж них носить ім’я людини. Це дерево – секвоя.
Кривава боротьба точилася між корінним населенням Америки та білими завойовниками. Страшній вогнепальній зброї чужинців індіанці могли протиставити лише стріли та списи. Але неволя й покора страшніші за смерть.
Так казав своїм одноплемінникам легендарний вождь ірокезів Секва. Він винайшов для свого народу писемність, він дбав про освіту індіанців, він же став на чолі згуртованих ним воїнів і повів їх у бій проти іноземців- загарбників.
Секва загинув у одній з нерівних сутичок. Та його народ ще довго чинив чужинцями опір. На честь безстрашного волелюбного Секви індіанці назвали найміцніше, найвище, найвитриваліше дерево своєї землі.
Завойовники робили все можливе, щоб примусити індіанців забути свою історію, намагалися витравити з їхньої пам’яті героїчні легенди й перекази про колишню незалежність рідної землі.
Тому-то й муляла очі завойовникам могутня секвоя. Адже своєю назвою вона нагадувала про звитяжного вождя Секву!
Європейці заходилися перейменувати дерево. Спершу нарекли його каліфорнійською сосною. Тоді вигадали назву «мамонтове дерево». Обидві назви не прижилися. Дещо пізніше англійські ботаніки на честь свого полководця Велінгтона назвали дерево велінгтонією. Американці обурилися й назвали дерево вашингтонією (на честь першого президента США).
Звісно, поширення не набула жодна з цих назв. Їх не визнавали індіанці. Горде ім’я Секви залишалося невідривним від дерева-богатиря.
Чому ж так довго точилися суперечки навколо назви дерева? Тому що секвоя – дерево справді унікальне. Його висота – понад сто сорок метрів. В обхваті деякі дерева сягають двадцяти шести метрів, вага такого стовбура перевищує тисячу тонн.
14
Секвоя – дерево-довгожитель. Вік деяких рослин, за визначенням учених, досягає шести тисяч років. За життя такого дерева пройшла вся стародавня, середньовічна і нова історія людства.
Секвоя є і в Києві. Дерево росте в оранжереї Ботанічного саду. Київські ботаніки не полишають надію на те, що їм вдасться призвичаїти секвою до нашого клімату. Можливо, «дерево індіанського вождя», як називають секвоєю, стане нашим земляком.