Добрі вчинки роблять нас щасливішими і навіть здоровішими, кажуть вчені. Але чому несподівана щедрість незнайомця часто сприймається з підозрою? І чи можна змінити світ, зробивши щось хороше? На мій погляд, благородство являє собою стан душі людини, причому це не може бути стан, який з’являється час від часу. Благородство або є в людині, або його немає. І формується ця риса характеру з дитячих років, з’являється вона під впливом батьків, які й формують наші погляди на вчинки людей, особисте відношення до оточуючого світу і нашу поведінку. Не варто чекати благородних вчинків від дорослої людини, яка, ще будучи школярем, могла запросто принизити однокласника чи молодшого, перекласти свою провину на іншого, образити дівчинку, нагрубити людині похилого віку або відмовитися від своїх обіцянок, наданих собі та іншим. Не може стати благородною і та людина, яка до своїх батьків ставиться лише як до тих, хто повинен створювати найкращі умови для щасливого дитинства, хто повинен піклуватися, одягати, годувати і давати гроші на розваги. Від таких людей, на мою думку, ніколи не дочекаєшся благородних вчинків і безкорисної до . Та й не люблять таких людей оточуючи, навіть проти те, що вони досить часто верховодять у своїх компаніях. А ось по-справжньому благородні і скромні люди найчастіше до пори до часу залишаються непоміченими серед своїх ровесників. Більшість з нас полюбляють дивитися фільми та читати книжки про справжніх благородних героїв, які своїми вчинками рятують із небезпеки інших. Але нам не треба лише захоплюватися іншими, треба й самим намагатися бути чесними, мужніми і благородними у відношенні до інших, а перш за все – у відношенні до себе. Тільки тоді ми зможемо стати краще і зробимо кращим тих, хто нас оточує.
Добрі вчинки роблять нас щасливішими і навіть здоровішими, кажуть вчені. Але чому несподівана щедрість незнайомця часто сприймається з підозрою? І чи можна змінити світ, зробивши щось хороше? На мій погляд, благородство являє собою стан душі людини, причому це не може бути стан, який з’являється час від часу. Благородство або є в людині, або його немає. І формується ця риса характеру з дитячих років, з’являється вона під впливом батьків, які й формують наші погляди на вчинки людей, особисте відношення до оточуючого світу і нашу поведінку. Не варто чекати благородних вчинків від дорослої людини, яка, ще будучи школярем, могла запросто принизити однокласника чи молодшого, перекласти свою провину на іншого, образити дівчинку, нагрубити людині похилого віку або відмовитися від своїх обіцянок, наданих собі та іншим. Не може стати благородною і та людина, яка до своїх батьків ставиться лише як до тих, хто повинен створювати найкращі умови для щасливого дитинства, хто повинен піклуватися, одягати, годувати і давати гроші на розваги. Від таких людей, на мою думку, ніколи не дочекаєшся благородних вчинків і безкорисної до . Та й не люблять таких людей оточуючи, навіть проти те, що вони досить часто верховодять у своїх компаніях. А ось по-справжньому благородні і скромні люди найчастіше до пори до часу залишаються непоміченими серед своїх ровесників. Більшість з нас полюбляють дивитися фільми та читати книжки про справжніх благородних героїв, які своїми вчинками рятують із небезпеки інших. Але нам не треба лише захоплюватися іншими, треба й самим намагатися бути чесними, мужніми і благородними у відношенні до інших, а перш за все – у відношенні до себе. Тільки тоді ми зможемо стати краще і зробимо кращим тих, хто нас оточує.