Щастя, воно, як ластiвка, живе не пiд кожним дахом.
Капiтан, хоробрий воiн, нiколи не розгублювався в бою.
Моя бабуся, Реорiтта Федорiвна, така була маленька, непомiтна.
Тихо-тихо cтiкаэ на землю зерно - перестиглi сльози степiв
Мiй син, грибок на двох тоненьких нiжках, у перший раз пiшов сьогоднi в школу
Щастя, воно, як ластiвка, живе не пiд кожним дахом.
Капiтан, хоробрий воiн, нiколи не розгублювався в бою.
Моя бабуся, Реорiтта Федорiвна, така була маленька, непомiтна.
Тихо-тихо cтiкаэ на землю зерно - перестиглi сльози степiв
Мiй син, грибок на двох тоненьких нiжках, у перший раз пiшов сьогоднi в школу