Звертання – це слово або словосполучення в реченні, що називає особу, іноді – предмет, до якого звернена мова.
Звертання може виражатися одним словом (непоширене) і групою слів (поширене).
У вимові перед звертанням паузи звичайно нема, є пауза тільки після нього, але на письмі звертання обов’язково виділяється з обох боків комами: Світи нам, день, безсмертними огнями, шуміть, сади, роди зерно, земля! (В.Сосюра.)
На початку речення, залежно від інтонації, звертання може виділятися і знаком оклику – тоді наступне слово пишеться з великої букви: О слово рідне! Ти стоїш на чаті предковічних пам’яток святині. (П. Куліш.)
До звертання в реченні не можна поставити питання, але граматично (рід, число) воно може пов’язуватися з присудком. Тому, щоб не сплутати його з членами речення, треба мати на увазі ще й таке.
Объяснение:
Звертання – це слово або словосполучення в реченні, що називає особу, іноді – предмет, до якого звернена мова.
Звертання може виражатися одним словом (непоширене) і групою слів (поширене).
У вимові перед звертанням паузи звичайно нема, є пауза тільки після нього, але на письмі звертання обов’язково виділяється з обох боків комами: Світи нам, день, безсмертними огнями, шуміть, сади, роди зерно, земля! (В.Сосюра.)
На початку речення, залежно від інтонації, звертання може виділятися і знаком оклику – тоді наступне слово пишеться з великої букви: О слово рідне! Ти стоїш на чаті предковічних пам’яток святині. (П. Куліш.)
До звертання в реченні не можна поставити питання, але граматично (рід, число) воно може пов’язуватися з присудком. Тому, щоб не сплутати його з членами речення, треба мати на увазі ще й таке.