Мене ліси здоров'ям напували, коли бродив у їхній гущині, мені поля задумливо шептали свої ніким не співані пісні. коли не вмів ще букваря читати, ходив, як кажуть, пішки під столом, любить людей мене навчила мати і рідну землю, що б там не було. чужих країв ніколи я не бачив, принад не знаю їхніх і окрас, та вірю серцем, щирим і гарячим: нема землі такої, як у нас. василь симоненко. вот это ,прочитай вірш і подумай, яка його головна думка.що /у об'єднує цей вірш з твором василя симоненка з попередньої вправи? усе моє, все зветься україна. оці степи, це небо, ці ліси, усе так гарно, чисто, незрадливо, усе, як є — дорога, явори, усе моє, все зветься україна. ліна костенко.
