На мою думку, людина перш за все повинна бути гуманною. З повагою та розумінням ставитись до інших людей, добре відноситись до всього живого або хоча б просто не доставляти страждань жодній людині - що в нашому світі якраз дуже важко й дається. Люди прагнуть відповісти злом на зло, висловити свою негативну думку в адресу якоїсь людини спеціально щоб зробити їй неприємно, або ж обговорити цю людину за її спиною. Це все неправильно, люди повинні нести в цей світ добро та мир, а не ще більше зла та егоїзму, якого і так вдосталь.
Не слід забувати й про чесність. Насправді найбільше в дитинстві нас вчили саме чесності. Адже дітлахи дуже часто брешуть, але часто через те, що бояться бути покараними чи насвареними. Якщо дітей змалку не вчити, що брехати не можна, вони звикнуть до брехні і їм потім буде навіть важко позбутися своєї звички. Та й з тими, хто говорить неправду, (особливо якщо це відбувається регулярно) нелегко спілкуватись. Однак, правда завжди вилазить наверх, хочемо ми того чи ні, тому краще одразу сказати все як є, а не постійно хвилюватися, що хтось про щось дізнається.
І на останок, я вважаю, що людина повинна бути відповідальною. Ця риса формується саме в шкільному віці: вчасно виконане домашнє завдання, прихід до школи не сізнившись, дотримання своєї обіцянки. Відповідальність – це усвідомлення наслідків наших можливих дій та їхній вплив на оточуючих. Це дуже корисна риса характеру, тому навіть якщо її нема, то її потрібно розвивати. Людина повинна знати, що вона сама відповідає за свої слова та вчинки, і тоді вона буде думати спочатку перед тим, як щось робити, знаючи що ні на кого відповідальність скинути не можна.
На мою думку, людина перш за все повинна бути гуманною. З повагою та розумінням ставитись до інших людей, добре відноситись до всього живого або хоча б просто не доставляти страждань жодній людині - що в нашому світі якраз дуже важко й дається. Люди прагнуть відповісти злом на зло, висловити свою негативну думку в адресу якоїсь людини спеціально щоб зробити їй неприємно, або ж обговорити цю людину за її спиною. Це все неправильно, люди повинні нести в цей світ добро та мир, а не ще більше зла та егоїзму, якого і так вдосталь.
Не слід забувати й про чесність. Насправді найбільше в дитинстві нас вчили саме чесності. Адже дітлахи дуже часто брешуть, але часто через те, що бояться бути покараними чи насвареними. Якщо дітей змалку не вчити, що брехати не можна, вони звикнуть до брехні і їм потім буде навіть важко позбутися своєї звички. Та й з тими, хто говорить неправду, (особливо якщо це відбувається регулярно) нелегко спілкуватись. Однак, правда завжди вилазить наверх, хочемо ми того чи ні, тому краще одразу сказати все як є, а не постійно хвилюватися, що хтось про щось дізнається.
І на останок, я вважаю, що людина повинна бути відповідальною. Ця риса формується саме в шкільному віці: вчасно виконане домашнє завдання, прихід до школи не сізнившись, дотримання своєї обіцянки. Відповідальність – це усвідомлення наслідків наших можливих дій та їхній вплив на оточуючих. Це дуже корисна риса характеру, тому навіть якщо її нема, то її потрібно розвивати. Людина повинна знати, що вона сама відповідає за свої слова та вчинки, і тоді вона буде думати спочатку перед тим, як щось робити, знаючи що ні на кого відповідальність скинути не можна.